|
Let my people goЩо в нас справд ввмкнулася, поза нашою свдомстю, якась глибша, колективна пам'ять нби прорвало шлюзи, розсунуло нформацйн горизонти, мльйони людей одночасно вдкрили про себе, що володють знанням, про яке доти й не здогадувалися, не пдозрювали, що вони на таке здатн. Може, це й закон стор: коли народ д як одна колективна душа, тод його пам'ять якимось незбагненним чином виявляться бльшою за сумарну пам'ять одиниць, що його складають. ¶ все тод виходить легко й природно, немовби саме собою, немовби люди заздалегдь знали, як треба дяти, за тими самими програмами, за якими сотн рокв тому дяли хн предки. Той охоронець у наметовому мстечку, що, переглядаючи клумаки нанесеного харчу, натреновано висмикнув з цератяно торби пляшку горлки, спокйно сказав: «Ми ж просили, горлки не приносити», вдкрив вилив в найближчу урну за линвовим бар'ром, чинив так само, як його прапрапрадд-запорожець у морському поход, за борт козацько «чайки» (з тою хба рзницею, що триста рокв тому за борт летв власник пляшки!): рука сама вднаходила триста лт як забутий жест, вн знав, що все робить правильно ...» |
Код для вставки книги в блог HTML
phpBB
текст
|
|